Про внесення змін до закону україни «про оподаткування прибутку підприємств» - страница 12


13.8. Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.


13.9. Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок з доходу, одержаного таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації у податкових органах як платники податку на прибуток.

[Статтю 13 викладено в новій редакції згідно із Законом України N 639/97-ВР від 18.11.97р.]

[Абзац другий пункту 13.9 статті 13 виключено, а також встановлено, що абзац другий пункту 13.9 статті 13 цього Закону не застосовується до доходів та витрат, отриманих і проведених з 1 липня 1997 року згідно із Законом України N 393-XIV від 14.01.99 р.]


Стаття 14. Оподаткування виробників сільськогосподарської продукції


14.1. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і в розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками звітного податкового року.

Валові доходи і витрати підприємств - виробників сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню виходячи з офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті.

[Абзац четвертий пункту 14.1 статті 14 виключено згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]


14.2. Дія пункту 14.1 цієї статті не поширюється на підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої у річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина і виноматеріалів (крім виноматеріалів, що реалізуються для подальшої переробки), які оподатковуються у загальному порядку.


14.3. У разі продажу товарів, безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, виробникам такої сільськогосподарської продукції на умовах товарного кредиту, валові доходи кредитора збільшуються у податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником.

У разі якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на які включаються до складу валових витрат, датою збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному кредиту.

Якщо об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на які відповідно до статті 8 цього Закону підлягають амортизації, датою збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів є дата здійснення позичальником розрахунків щодо погашення заборгованості по такому товарному кредиту.

[Статтю 14 доповнено пунктом 14.3. згідно із Законом України N 639/97-ВР від 18.11.97р.]


Стаття 15. Порядок внесення змін до Закону


Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.


Стаття 16. Порядок нарахування та строки сплати податку


16.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.


16.2. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

[У пункт 16.2 статті 16 внесено зміни згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]

16.3. Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:

валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;

валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності;

балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі - запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону, для визначення об'єкту оподаткування від іншої діяльності;

амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.

У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності, то з метою визначення об’єкта оподаткування для різних видів діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу. Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно пов’язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою діяльністю.

Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду діяльності.

[Пункт 16.3 статті 16 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 2505-IV від 25.03.2005 р.]


16.4. Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

[Абзац перший пункту 16.4 статті 16 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

[Абзац другий пункту 16.4 статті 16 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. Платник податку, крім банків та інших фінансових установ, який отримує дохід від будь-якої діяльності більше ста мільйонів гривень на рік, повинен у наступному році подати на адресу податкового органу фінансовий звіт у терміни, встановлені законодавством для його подання. Відповідальність за неподання фінансової звітності зазначеними суб'єктами встановлюється згідно із законодавством.

[Абзац третій пункту 16.4 статті 16 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]

[В абзац третій пункту 16.4 статті 16 внесено зміни згідно із Законом України N 2275-VI від 20.05.2010 р.]

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду, за формою, що встановлюється центральним податковим органом України.

[В абзац четвертий пункту 16.4 статті 16 внесено зміни згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]

Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.

У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відноситься до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку.

[У пункті 16.4 статті 16 абзац четвертий замінено абзацами четвертим - шостим згідно із Законом України N 793/97-ВР від 30.12.97 р.]


16.5. [Пункт 16.5 статті 16 виключено згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]


16.6. [Пункт 16.6 статті 16 виключено згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]


16.7.[Пункт 16.7 статті 16 виключено згідно із Законом України N 639/97-ВР від 18.11.97р. У зв'язку з цим пункти 16.8. - 16.16. вважати відповідно пунктами 16.7. - 16.15.]


16.7. [Пункт 16.7 статті 16 виключено згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]


16.8. [Пункт 16.8 статті 16 виключено згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]


16.9. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють страхову діяльність, визначається у порядку, передбаченому пунктом 7.2 цього Закону.


16.10. Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від підприємницької діяльності, щоквартально за наростаючим підсумком з початку звітного податкового року.

Неприбуткові організації, визначені пунктом 7.11 цього Закону, сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у загальному порядку.


16.11. Нерезиденти, що проводять діяльність на території України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом.

У разі зупинення діяльності постійного представництва до закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються державному податковому органу протягом 15 календарних днів з моменту такого зупинення.


16.12. Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

[В абзаці першому пункту 16.12 статті 16 деякі слова виключено згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]

Нерезидент щорічно отримує від податкового органу підтвердження щодо сплати податку на прибуток українською мовою.

Щорічні аудиторські перевірки фінансово-господарських результатів діяльності нерезидента проводяться відповідно до закону.


16.13. Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Перерахування податку, зазначеного в пункті 10.2 цього Закону, здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту здійснення таких виплат.

[Абзац другий пункту 16.13 статті 16 замінено абзацами другим та третім згідно із Законом України N 639/97-ВР від 18.11.97р. У зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.]

[Абзац четвертий пункту 16.13 статті 16 виключено згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]


16.14. Сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не дозволяється.


16.15. Порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом.


16.16. Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

[Абзац перший пункту 16.15. статті 16 змінено, а абзац другий виключено згідно із Законом України N 639/97-ВР від 18.11.97р.]


Стаття 17. Зарахування податку до бюджету


Податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.

[Статтю 17 викладено у новій редакції згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]


Стаття 18. Спеціальні правила


18.1. Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.


18.2. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.


18.3. У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

[В абзац перший пункту 18.3 статті 18 внесено зміни згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

[В абзаці третьому пункту 18.3 статті 18 деякі слова виключено згідно із Законом України N 2156-VI від 27.04.2010 р.]

[Абзац другий пункту 18.3 статті 18 замінено абзацами другим та третім згідно із Законом України N 349-IV від 24.12.2002 р.]

[Пункт 18.3. статті 18 викладено в новій редакції згідно із Законом України N 639/97-ВР від 18.11.97р.]


Стаття 19. Усунення подвійного оподаткування


19.1. Суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами підприємницької діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим Законом.


19.2. Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.


19.3. Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань такі податки, сплачені в інших країнах:

податок на капітал (майно) та приріст капіталу;

поштові податки;

податки на реалізацію (продаж);

інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи оподатковуються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав;

суми податку, сплачені з пасивного прибутку (дивідендів, процентів, страхування, роялті).


19.4. Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку на прибуток провадиться за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого Верховною Радою України.


Стаття 20. Відповідальність платників податку


20.1. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

[Пункт 20.1 статті 20 доповнено згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


20.2. [Пункт 20.2 статті 20 виключено згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


20.3. [Пункт 20.3 статті 20 виключено згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


20.4. [Пункт 20.4 статті 20 виключено згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


20.5. [Пункт 20.5 статті 20 виключено згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


20.6. [Пункт 20.6 статті 20 виключено згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


20.7. [Пункт 20.7 статті 20 виключено згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


Стаття 21. Інші положення


21.1. Суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку.


21.2. Після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені, відповідно до закону.

[Пункт 21.2 статті 21 викладено в новій редакції згідно із Законом України N 2181-III від 21.12.2000 р.]


21.3. Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

[Абзац перший пункту 21.3. статті 21 змінено згідно із Законом України N 639/97-ВР від 18.11.97р.]

Подання заяви про повернення надміру сплачених податків перериває перебіг строку позовної давності.


2726774569752805.html
2726914148556932.html
2726976150991188.html
2727064601452282.html
2727208755412656.html